Зашаруділи сторінки, наче знявся легенький вітерець, — і ось диво, ми опинились наче в казці. Перед нами розкинулась стежина, що веде у квітучі ліси та луги нашої землі. І ми вже йдемо цією стежиною, відчуваємо пахощі різнотрав’я, прохолодний вітерець куйовдить наші чуприни, але ми наче першопрохідці не зважаємо на те і рушаємо далі. Крок за кроком, — перед нами вимальовується панорама пензлика природи, — квітне, вирує молоде літо, поспішає написати своє есе природа.
Природа пише, а ми зупиняємо хід біля цілого розсипу квітучих рослин, — виблискує роса на їх пелюстках, і невидимо для людського ока із цієї роси та з променів сонця вариться це дивне вариво, що зветься нектаром. Нектар — життєдайний еліксир, сплетений із видимого та невидимого, оспіваний в легендах та притчах. І недарма наші предки солодкі та якісні продукти називали нектаром...
А подорож у казку триває. На сході вже закучерявились рожеві хмаринки, зблідла ранкова зоря, а до ще сонних квіток підлітають невтомні трудівниці-бджілки, сідають на пелюстки, гудуть, наче чаклують, здіймаються, припорошені квітковим пилком і такі кумедні, у жовтих від пилку штанцях, летять, як нам здається за обрій, а насправді у свої бджолині домівки, свої бджолині цехи. Ми стоїмо, милуємось ранковою тишею, а вони вже запускають своє багатогранне виробництво, — гудуть, тріпочуть крильцями та працюють, працюють, працюють... А далі вже інші бджілки несуть готову продукцію на «склади» — мед, віск, пилок... Природа творить для людини руками своїх помічників, і лише одне ми читаємо в її очах — не нищіть мене, збережіть для майбутніх поколінь, так як Ваші предки зберегли для Вас...
Сон чи казка літнього ранку потрохи добігає кінця. Нам привідкрили таємницю, надали наснаги, а далі і наша робота. Треба рушати... І ми знов у дорозі, але вже доросліші та змудрілі! — Ну що, мандрівники, стомились? — Хто це? — думаємо ми.
Та чиїсь руки, руки вічного трударя, такого як і його бджілки, вже несуть нам гостинці — пахучий мед у стільниках. І ми вкотре усвідомлюємо всю єдність та викінченість природи...
Час подорожі завершився, сторінка Великої книги перегорнулася і ми знову у сьогоденні. Гостюємо у діда Андрія на пасіці, ласуємо медочком і запрошуємо Вас купити мед до свого столу!
А сон літнього ранку був чи не був, хто його зна...
|